Каплиця Святої Трійці

Люблін – це древнє місто з величезною кількістю археологічних і культурних пам’яток, але з-поміж усіх виділяється Каплиця Святої Трійці. Унікальні розписи та цікава історія вже багато десятків років притягують увагу науковців і туристів.

Точно не відомо, коли в Люблінському замку з’явилася капличка, проте у 1418 вона точно існувала, оскільки саме цього року було завершено розписи. Фундатором дивовижних фресок виступив польський і руський король Владислав Ягайло, який наказав таким же чином оздобити ще кілька храмів у Малопольщі та Великопольщі. На жаль до сьогодні в гарному стані збереглася лише каплиця в Любліні. Монарх прийняв хрещення згідно зі східним церковним обрядом, який на ті часи домінував на території Великого князівства Литовського і Руського, тому його любов до візантійсько-руського стилю не викликає подиву. Така оздоба була спробою принести східне мистецтво в західну церкву.

Фрески виконували троє майстрів: Андрій, Кирило і Юшко. Кожен з них відповідав за свою частину храму, а їх імена були навіки вписані в історію на стінах каплиці. Меценатство монарха теж не залишилось без уваги. В південно-західному куті храму намальовано сцени з участю короля Ягайла. З-поміж них вирізняється сцена благословення. Монарх стоїть на колінах у жесті щирої молитви, а Богородиця і маленький Ісус його благословляють. Святий Миколай і Костянтин Великий виступають в ролі його поручителів. Відразу над цим образом знаходиться портрет Ягайла, якого коронує ангел. Усе це мусило показувати, що влада короля благословенна Богом. 

Сюжет розписів розділено на три частини, першою з яких є стеля. Піднявши голову можна побачити чисельні ангельські хори, чотирьох архангелів (Михаїла, Гавриїла, Рафаїла та Уриїла), головних християнських святих – Івана і Богородицю, символи євангелістів, а в самому центрі, в оточенні ангелів на своєму троні сидить сам Бог вседержитель. 

Середній ярус посвячений євангельським сюжетам. Серед них вирізняються дванадцять найбільших свят східного християнства: від Благовіщення до Успіння Пресвятої Богородиці. Заслуговує на увагу і цикл Страстей Христових, який ілюструє всю Хресну дорогу починаючи від Таємної вечері та закінчуючи похороном Ісуса.

Третій ярус Складається з образів святих і пророків. Вони виступають посередниками між Богом та людьми.

Фрески були оздобою храму впродовж багатьох років. Під час підписання Люблінської Унії 1569 в замку гостювали головні вельможі Польщі та Литви. Деякі з них залишили свої підписи на стінах. 

У 1575 відбулося перенесення резиденції душпастиря до колегіального костелу святого Михайла. Після цього каплиця почала занепадати. Шведські й козацькі війни та пізніше велика пожежа спричинили занепад храму.

Під час російської окупації на території замку була розміщена тюрма. До каплиці прибудовано крило в’язниці, перекрито дах, а усі фрески покрито товстим шаром тинькування та вапна. На півстоліття об’єкти мистецтва зникли, аж поки в 1897 люблінський художник Йозеф Смолінський їх не виявив, коли займався відбудовою сходів. Спеціальним імператорським указом до Любліна прибула Царська Археологічна Комісія. Було прибрано більшість тиньку, а фрески покрито зберігаючими розчинами. 

Реставрація продовжилася після здобуття Польщею незалежності. Під час ІІ світової війни частина каплиці використовувалась як склад. У післявоєнний період опіку над храмом прийняв Люблінський музей і з 1954 по 1997 проводилася консервація архітектури та ікон.

Зараз Каплиця приваблює сотні туристів, а її культурна спадщина є чудовим доказом того, як у різні культури, традиції та стилі можуть гармонійно поєднуватися між собою.

Фото: fotopolska.eu

Стаття підготовлена з використанням матеріалів Ośrodek „Brama Grodzka - Teatr NN”