Тринітарська вежа – перший люблінський хмарочос

Увійти на територію старого Любліна можна через одну з трьох брам. Найвідомішою із них є Краківська, а от про Тринітарську згадують набагато рідше. 

Поява

Початково на місці вежі знаходилася невеличка хвіртка в мурі міста, якою можна було пройти лише пішки. Так тривало до 1560 року, коли міська влада вирішила перебудувати її в повноцінну браму. 

Одразу після перебудови колишня хвіртка стала воротами не тільки до міста, але й до єзуїтської забудови, яка знаходилася одразу за міськими мурами. Нічого не змінювалося до 1627. У цьому році мешканці міста подарували монахам великий дзвін. Тоді повстало питання про надбудову над брамою дзвіниці. Однак проєкт довго залишався на папері, через брак коштів. Розв’язала проблему пані Дорота з Личків Замойська, яка офірувала на будівництво 4500 злотих.

Занепад

Велика пожежа 1752 не пошкодила вежу, однак після першого розділу Польщі 1772 і припинення діяльності єзуїтів, усі їхні комплекси стали занепадати. Намагаючись врятувати будівлі, Комісія Народної Освіти передала їх тринітарському ордену. Нові власники теж не сильно впоралися з завданням і в 1814 покинули забудову. 

Перебудова

На щастя, через рік почалася реставрація і перебудова знищених будівель. В результаті чого за брамою повстала простора кафедральна площа. Перебудову Тринітарської вежі розпочато в 1819. Проєктом керував архітектор Антоніо Корацці, який надав об’єкту неоготичного вигляду і восьмикутну забудову. Роботи було закінчено у 1827. 

Вежа сьогодні

До наших днів вежа не змінила свого вигляду. З початку дев’ятнадцятого століття всередині розміщувалася міська вага, яка була джерелом постійного та високого прибутку. 

Під час другої світової у вежі пошкодили дах, вибили вікна, а всередині все було повністю знищено та розорено. На щастя, усе вдалося відремонтувати. Згодом будівля перейшла в руки Архієпархіального музею, який і досі базується в середині.

Фото: fotopolska.eu

Стаття підготовлена з використанням матеріалів Ośrodek „Brama Grodzka - Teatr NN”