Цвинтар на Липовій – пам’ятка історії та культури

Напевно кожен мешканець великого чи малого міста може назвати кілька історичних пам’яток. Серед них часто можна почути назви кладовищ: Личаківське у Львові, Раковицьке в Кракові, Байкове в Києві. От і Люблін може похизуватися великим цвинтарем майже в центрі міста. 

Передісторія

Від моменту заснування міста з’являється потреба в місцях для поховання мешканців. Зазвичай таку роль виконували костели та церкви. Могили з’являлися довкола храмів, створюючи прихрамові цвинтарі. 

Проблемою таких кладовищ була хаотичність. Ніхто не звертав уваги на порядок та планування того, яким чином розміщувалися поховання. В наслідок цього, територія використовувалася нерівномірно і не раціонально. У містах, де площа була сильно обмежена,  це ставало причиною браку місця, і як наслідок поховань у кілька шарів та перенесення останків.

Краща ситуація була у вельмож та храмових меценатів, які могли розраховувати на поховання в криптах храму, каплицях, або біля вівтаря. Однак з огляду на епідеміологічну ситуацію та запах, з 1728 року такі могили були заборонені. 

У 1792 році Комісія поліції двох народів видала повну заборону на поховання людей на території міста. Це викликало не аби який спротив громадськості, адже за традицією поза містом ховали хворих на чуму, холеру або інші подібні хвороби, самогубців, покараних на смерть та жінок, які померли при пологах. Тож було знайдено вихід: якщо не можна було поховати біля міського костелу, то хто заважає зробити це біля храму за межами міста?

Закладення цвинтаря

Таким чином люди довгий час обходили заборону, хоча у цей момент вже існував цвинтар поза межами Любліна. У 1874 Люблінська колегія купила півтора гектара землі й організувала там  Рурське кладовище.

Однак на початку проблемою цього цвинтаря була погана дорога. Ґрунтовка, по якій після найменшого дощу було не можливо проїхати. Це була одна з причин чому це кладовище не користувалося популярністю. 

Згодом проклали кам’яну дорогу, огородили й облагородили територію. Засилля лип на цвинтарі змінило його назву. Тепер кладовище називалося – Під липами. 

Облагородження і розширення

Перші поховання з’явилися у 1811 році. Вони належали Люблінським масонам. Згодом могил побільшало і вже у тридцяті роки ХІХ століття місця знову забракло. Знову почали з’являтися могили на кілька шарів. 

Зрештою у 1853 цвинтар розширили, потім це повторили у 1870. Населення міста швидко росло і вже під кінець століття територію знову розширили. Таким чином, у двадцяті роки XX століття площа кладовища складала тринадцять гектарів. 

Згідно з церковними традиціями цвинтар повинен бути огородженим. На початку було встановлено кам’яні ворота та дерев’яний паркан. Після кожного розширення його посвячували, а у 1841 огорожу замінили на цегляний мур.

Впорядкування могил

На початку існування могили розміщували в хаотичному порядку, що було змінено в 1840 році. Тоді президентом Костельного Дозору став Антоній Козирський. З того часу місце ля поховання вибиралося згідно з походженням, вірою, професією, соціальним станом, традиціями, церковними та цивільними нормами.

Найбільш почесні місця біля каплиці мали священники та відомі люди. Також для осіб, які користувалися повагою були зарезервовані місця при алеях. На таких могилах часто залишали таблицю з описами життя і заслуг людини.

Хворим на смертельні захворювання або померлим у в’язниці  відводилося місце на освяченій землі біля паркану, а от самовбивцям або нехрещеним було уготоване місце на неосвяченій території та відділене парканом від решти могил. 

Важливим стало виділення в п’ятдесятих роках окремої території біля паркану між католицьким та євангелістським цвинтарями. Там спочинок знайшли змішані родини, що було унікальним для тих часів. 

Згодом на нове кладовище стали переносити могили з прихрамових цвинтарів. Першими стали поховання з території костелу Святого Архистратига Михаїла, а згодом і з інших розібраних святинь.

Цвинтар сьогодні

Сьогодні кладовище знаходиться майже в центрі Любліна. На ньому розміщено католицький, євангельський, православний і воєнний цвинтарі, декілька каплиць. Біля багатьох відомих могил стоять інформаційні таблиці. Територія й досі іноді використовується за своїм прямим призначенням. 

Фото: fotopolska.eu

Стаття підготовлена з використанням матеріалів Encyklopedia Lublina