Краківське передмістя – головна вулиця Любліна

Кожне місто у світі має свою головну вулицю. У Києві –  Майдан незалежності, у  Варшаві – Маршалковська, а у Любліні – Краківське передмістя.

Поява вулиці

Раніше Краківським передмістям називали не лише вулицю, а цілий район, який прилягав до міста з боку Краківської брами. Виник він навколо Краківського тракту, а передмістям називався оскільки був збудований на міських землях. Однак ця територія не була обнесена міськими мурами, тому не могла користуватися правами міста. 

Розквіт вулиці настав після підписання Люблінської унії у 1569. Люблін почав активно розвиватися, а велика пожежа 1575 тільки пришвидшила цей процес. До катастрофи будинки Краківського передмістя були в основному дерев’яні, а розміщувалися там різничі лавки та малі магазинчики. Після згорання міська влада наказала будувати лише цегляні будинки. 

Одночасно з цим в місті з’явився Коронний трибунал. Люблін став важливим для шляхти, яка почала будувати в ньому свої палаци. Деякі з них досі можна побачити на Литовській площі. У 1602 році на цій території нараховувалося тридцять шляхетських резиденцій. 

Кінець золотого часу

Занепад вулиці настав після Національно-визвольної та Північної війн. Спочатку місто потрапило під владу козаків, а згодом Шведів. Краківське передмістя зазнало значних руйнувань. На нього повернулися торговці, а будинки приходили в занепад. Така ситуація продовжувалася аж до трьох поділів Польщі. 

Наполеонівські війни спричинили чи не найбільші руйнування. Місто обкрадала кожна армія, яка в нього входила. Зрештою владу над спустошеним Любліном прийняла царська адміністрація, якій вдалося вивести місто з кризи. 

Під російською владою

Зміни почалися з адміністративного поділу міста. Старе місто та Краківське передмістя стали християнським районом, а Підзамче, Чвартек і Каліновщизна – єврейським. Для краківського передмістя настало друге життя. Збудували ратушу, відремонтували старі будинки, Станіслав Сташиц створив новий пам’ятник Люблінській унії навколо якого з’явилася Вишкільна площа (сьогодні Литовська). Одним словом вулиця повинна була стати новим Центром міста. 

Листопадове повстання 1830 – 1831 років показало бажання люблінців бути незалежними, а Литовська Площа стала місцем, на якому люди висловлювали своє бажання. 

Після придушення виступів і входження в місто царських військ, Люблін зазнав тяжких втрат: як людських так і матеріальних. Проте мешканці міста показали свою працьовитість, і вже невдовзі Краківське передмістя знову розцвіло. 

Однак тривало це не довго. Масові заворушення 1861 року, під час святкування річниці Люблінської унії, та січневе повстання знову спустошили місто. Людей арештовували прямо на вулиці, а життя піддали жорсткій русифікації. Головним показником статусу став православний собор на Литовській площі. Він був лише символом влади, оскільки православна громада в Любліні ніколи не була чисельною. 

Не зважаючи ні на що, місто продовжувало розвиватися. На Краківському передмісті з’явився готель “Європа” – один з найстаріших в Любліні; до багатьох будинків підвели водопостачання та каналізацію. На початку двадцятого століття вулицю пристосували для автомобілів. 

Здобуття незалежності

В 1905 році в місті починаються страйки та виступи робітників, звучать заклики скинути царя. Головним місцем протесту стає Краківське передмістя. Усі ці маніфестації були брутально придушені поліцією. Та дух свободи зламати не вдалося, і вже у 1918 Люблін став столицею і ядром нової Польської Республіки.

В міжвоєнний період було проведено електрифікацію вулиці, відремонтовано більшість будинків, відкрито магазини та кав’ярні. Згодом Краківське передмістя стало найгарнішою вулицею міста і другим, після Саксонського саду, улюбленим місцем для прогулянок.  

Окупація

Під час другої світової війни Люблін зазнав важких руйнувань. Більшість будинків було сильно пошкоджено. На головній вулиці селилися німецькі офіцери, а місцеве населення або висилялося, або страшенно бідніло через дорожнечу продуктів. 

У 1940 році відбулися великі урочистості на честь початку війни, Литовську площу було перейменовано на площу Адольфа Гітлера. Також на ній встановили мегафони, які транслювали німецьку пропаганду, а після нападу на СРСР з’явився стенд з картою, який показував просування військ. 

Реконструкція

Після відвоювання міста і встановлення комуністичного режиму Краківське передмістя і Литовська площа стали місцем демонстрації сили соціалістичного блоку. З’явилися пам’ятник невідомому солдату та пам’ятник вдячності, було відновлено забудову.

Сталися зміни в інфраструктурі. Було проведено ремонт дороги та тротуарів, протягнуто тролейбусні лінії. Вулиця була одним з осередків торгівлі, тому часто можна було бачити характерні для того часу черги, найбільші з яких були за м’ясом і туалетним папером. 

Сучасність

Краківське передмістя було місцем проведення урочистостей і маніфестацій. Так після Люблінського Липня на площі з’явився пам’ятник конституції третього травня. Після введення воєнного стану перед пам’ятником відбувалися регулярні мітинги, які попри репресії не вдавалося придушити. 

З 1989 року почалися нові зміни. Закінчення історії комуністичної влади спричинило приватизацію більшості будинків Краківського передмістя, що пішло їм тільки на користь. Було проведено численні ремонти, замінено пам’ятники, перероблено тротуари та проїжджу частину. Вулиця стала набирати сучасного вигляду.

Остання велика зміна відбулася у 2017 році, коли Краківське передмістя перетворили на пішохідну вулицю. З’явилося засилля чудових фонтанів і місць для відпочинку, в центрі повстав новий мультимедійний фонтан, на якому регулярно показують фільми та вистави. Тепер Краківське передмістя стало улюбленим місцем відпочинку для мешканців і гостей Любліна. 

Про Литовську площу можна прочитати в статті “Литовська площа – обличчя східної столиці”.

Фото: fotopolska.eu

Стаття підготовлена з використанням матеріалів Ośrodek „Brama Grodzka - Teatr NN”