Про життя цієї особи вам не розкажуть на жодному уроці історії. Народитися в селянській сім’ї, потрапити в милість пані Олени Любомирської – однієї з найбільш поважних жінок Любліна, зібрати величезні маєтки та врешті втратити все – це коротка історія життя Агнешки Махувни.
Народження красуні
Народилася наша героїня у 1648 році в селі Колбушова. Дочка селян, вона не мала жодних шансів на велику кар’єру, але як пізніше виявилося, у долі були інші плани. Хоча її батько і був військовим, але його робота полягала на битті в барабан для маршу. Тому хорошим стартом це важко назвати. Матір працювала робітницею в люблінському палаці панів Любомирських і часто брала з собою малу Ядвігу.
Дівчина відразу зрозуміла, що вона не має інших контактів з вищим світом, а жити селянкою вона не збиралася. Вправно ховаючись, майбутня зірка підглядала за навчанням дітей Любомирських. Таким чином вона навчилася писати, читати, і навіть трохи вивчила іноземні мови. Тож, як на свій статус, вона була неймовірно ерудована, а ще більший плюс їй надавала неймовірна врода.
Перший шлюб
Така приваблива і розумна особа швидко почала крутити голови місцевій шляхті. Ядвіга була популярнішою навіть від дочок Олени Теклі Любомирської. Здавалося б за таке, пані повинна була б позбутися нахабної простолюдинки, однак доля розпорядилася інакше.
Пані Любомирська не тільки не викинула її з маєтку, а ще й видала за придворного козака Бартоша Заторського. Після опіки пані Олени Ядвіга взяла собі ім’я Агнешка. Для тогочасних селянок шлюб з магнатським козаком був величезною мрією, а для молодої й амбітної Агнешки лише першою сходинкою на її життєвій драбині.
Краківські салони
Після кількох років заміжжя пані Заторська втекла від чоловіка. Їй було все одно на його щире кохання – кар’єра понад усе! Молода жінка вирушила до Кракова де її ніхто не знав, і вона могла стати ким завгодно. Агнешка не впустила цього шансу. Приїхавши до Кракова, дівчина придумала собі нове прізвище і стала вдавати недоторкану.
Згодом за таємничою незнайомкою упадали міщани, шляхта, і навіть деякі священники. Вона стала справжнім магнітом для чоловіків. Прихильники закидали Агнешку дорогими подарунками, але вона не поспішала заводити з ними стосунки. З радістю приймала презенти й увагу, але тих від кого вони йшли тримала на відстані.
Що найцікавіше, то після того, як дівчина назбирала маєтку, вона вернулася в село під Люблін до чоловіка. Коханий прийняв її у свої обійми, вибачивши втечу й кілька зрад. Одночасно сусіди в селі шепталися за спиною нашої героїні, а вона щоб показати своє до них ставлення ходила селом в міському одязі.
У магнатські доньки
Через деякий час Агнешці набридло сидіти на одному місці, і вона вирішила знову втекти. Цього разу ціллю став вищий світ Варшави, але вона розуміла, що тепер одне лиш вигадане прізвище не допоможе. Отже, що робити? Тут дівчина згадала, що чула про знатний рід Зборовичів. І хоча він вже як пів століття стабільно вимирав, та прізвище досі користувалося повагою.
Так Агнешка підробила документи, і стала Олександрою Зборовською – дочкою Мартина Зборовського і його другої жінки. Однак на цьому вона не закінчила. Дівчина придумала чудову легенду про те, що в дитинстві жила в багатьох панських маєтках, проте частину життя провела в селі де її ховали від козацьких повстань і шведів. Образ і нова біографія виявилися такими ідеальними, що довгі роки ніхто не міг до них підкопатися.
Заміж за графа
Свою легенду Агнешка підтримувала гучними гуляннями, дорогою квартирою та слугами. Не дивно що через деякий час в неї закохався австрійський граф фон Екерінг. Дівчина швидко вполювала нового залицяльника, і згодом виїхала зі своїм уже чоловіком до Відня.
Однак в столиці Австрії не все пішло так гладко. Саме тоді під ногами красуні почав потріскувати лід. Новий чоловік не збирався терпіти зради, і під час наступного візиту до Польщі пошукав в архівах згадки про Олександру Зборовську. Звісно він нічого не знайшов і зажадав від жінки розлучення. Та Агнешка не була така проста…
Дівчина добилася аудієнції у самого імператора Леопольда, і переконала його, що є дочкою польського генерала, а фон Екерінг викрав її з монастиря, збезчестив, забрав придане (сто тисяч злотих дорогоцінностями) і вигнав з дому. Імператор звісно міг все перевірити, але чи то краса Агнешки, чи небажання конфліктів, бо його сестра була жінкою польського короля Михайла Вишневецького, підштовхнули володаря повірити дівчині на слово.
Так аферистка не те що вийшла суха з води, а ще й отримала кілька десятків тисяч з маєтку свого чоловіка. На ці гроші вона виїхала до Італії, де крутила голову римським вельможам.
З молодим добре жити
Крутити голови багатьом Агнешка могла, однак не любила. Її ціллю завжди виступали певні чоловіки, яких вона доводила до шлюбу. Так, жінка повернулася до Відня, де в салонах швидко знайшла нового кавалера – шістнадцятирічного Станіслава Рупневського.
Різниця в віці не завадила парі, а те що молодик був сиротою і мав величезний маєток неабияк допомогло. Закохані швидко взяла шлюб і виїхали в Париж. Не можна сказати, що в цьому шлюбі Агнешка любила лише гроші. Врешті навіть народила чоловікові сина. Та сталася прикрість – Станіслав помер. І хоча до його смерті вона навряд причетна, але її наслідки вирішила використати повністю.
Війна за спадщину
Агнешка повернулася до Польщі, показала документи, і оселилася в Рупневі – маєтку чоловіка який повинна буда прийняти в спадок. Та тут все виявилося не так просто. Анна Рупневська – сестра Станіслава і дружина краківського старости Франциска Шембека, вирішала за всяку ціну відбити ці землі.
Анна почала завзято шукати компромат на Агнешку. Вона знайшла бокову лінію роду Зборовський і виявилося, що ніхто з них ніколи про Олександру Зборовську не чув, а ще поважнішим свідком став другий чоловік – граф фон Екерінг. Оскільки він був живий, то шлюб зі Станіславом не міг бути дійсним, а їх син ставав звичайним байстрюком.
Хитрі комбінації
Агнешка вирішила обдумати свої подальші дії та втекла в монастир, де знову взяла шлюб. Четвертим нареченим став староста Казимир Домашевський. Новий чоловік мав такі самі життєві цінності, як наша героїня, тому коханням в цьому шлюбі навіть не пахло. Домашевський хотів частину маєтку Станіслава Рупневського, і вирішив допомогти його здобути.
Аферистка не просто так роки провела серед шляхти. Вона добре знала, що і не такі проблеми можна вирішити, були б гроші. Агнешка знайшла бокову гілку Зборовських, які виявилися бідною шляхтою і відразу згадали, що дійсно була така Олександра Зборовська. Просто вони її бачили малою, а зараз не впізнали. Так суд став на бік нашої героїні.
Згубна молодість
Однак, зовиця не збиралася так просто відпустити суперницю. Анна знайшла першого чоловіка Агнешки та перекупила на свій бік четвертого. Усі вони почали звинувачувати жінку в полігамії.
Здавалося, на цей раз Агнешці не втекти, однак її адвокат за величезні гроші викручувався зі звинувачень. Все йшло до того, що аферистка знову вийде сухою з води. Хто ж знав, що згубить її типове і давно осміяне жіноче кліше.
Анна Рупневська запросила несподіваного свідка – другу дружину Мартина Зборовського, яка повинна була бути мамою Олександри Зборовської, тобто нашої героїні. Жінка клялася і божилася, що це не її дочка і вона її не пам’ятає. І коли це можна було списати на склероз або маразм, вона дістала залізний аргумент: її чоловік помер у 1649 році.
Під час підробки документів на ім’я Олександри Зборовської наша героїня вирішила трохи омолодитися і змінила рік свого народження з 1648 на 1651. Таким чином за документами вона народилася через два роки після смерті свого удаваного батька. Ціла історія і легенда пішли коту під хвіст. Якби не бажання бути молодшою, то хто знає, можливо Агнешка змогла б виграти суд і жила б, як магнатка.
Кінець історії
Агнешка була обвинувачена в полігамії, брехливих свідченнях, порушенні присяги, виданні себе за іншу особу, привласненні маєтку і десятку інших злочинів. Усі докази були проти неї, а вирок суду передбачав виривання грудей розпеченими щипцями та відрубання голови.
Страта відбулася дванадцятого липня 1681 року на Люблінському ринку. І хоча тридцяти трьох літню Агнешку пожаліли та першу частину вироку не виконали, вона не померла легкою смертю. Кат був такий захоплений вродою жінки, що двічі промахнувся, і голова покотилася аж за третім ударом.
Так померла аферистка, зірка, надзвичайно амбітна і розумна жінка, яка для тих часів змогла досягти не просто вершини, а небес для свого соціального стану. Однак втратила все через дурне бажання – бути молодшою ніж насправді.
Коментарі