“Східна столиця”, ”Східні ворота Європейського Союзу” – ці епітети застосовують, коли говорять про Люблін. Однак ніхто не згадує, що місто колись було реальною столицею Польської держави.
Неформально Люблін став у 1918 році, під час боротьбі за незалежність. Почалося все восени, коли п’ятнадцятого жовтня рух “Народна Демократія” скликав “трирайонне зібрання” депутатів з усіх трьох окупованих частин Польщі. Того ж дня на Литовській площі розгорнулася масштабна демонстрація. Бачачи невдоволення і натиск мешканців міста, австрійський губернатор Антон Ліпощак дав команду звільнити з Люблінського замку усіх політичних в’язнів.
З кожним днем ситуація набирала нових обертів. Хоча формально влада залишалася в руках призначеної окупантами Регентської Ради до виборів короля, але її реальний вплив все більше ставився під сумнів. Побачивши таке розгортання подій, до міста прибули діячі Польської Соціалістичної Партії. Новоприбулі швидко мобілізували підконтрольні їм частини Польської Військової Організації та почали боротьбу.
Поляки власноруч роззброювали австрійських солдатів, а окупаційні війська залишали місто. Небезпечною була ситуація у Свентокшиських казармах. Солдати австрійської армії відмовилися залишити позиції та приготувалися до битви. На щастя, зрештою їх вдалося переконати скласти зброю та залишити місто.
Третього листопада Люблін був абсолютно вільний. Владу в місті й досі утримував Юліуш Здановський, однак вона була дуже слабка та спиралася на кілька дивізій Польських Збройних Сил. Зрештою шостого листопада, у театрі Русалка, було скликано Раду Робітничих Делегатів. Новий орган влади запровадив восьмигодинний робочий день, розформував Регентську Раду, а головне прийняв рішення про скликання уряду Народної Республіки та створення Народної Міліції.
Наступного ж дня було створено Тимчасовий Народний Уряд Республіки Польща, на чолі якого став Ігнацій Дашинський. Нова влада відразу ж заарештувала війська вірні Регентській Раді. Перше засідання уряду відбулося в палаці Любомирських, а Люблін став столицею відродженої Польщі.
Після проголошення відродження держави мешканці міста почали святкувати першу перемогу. Головна подія сталася на Кафедральній площі, де після святкової відправи на вільність відродженій країні присягнули всі присутні військові частини: від Польської Військової Організації до колишніх австрійських солдатів.
Урядовці тим часом продовжили свою роботу. Міністри затвердили постанови Ради Делегатів і пообіцяли провести відкриті та вільні вибори до сейму. Робота уряду закінчилася через кілька днів. Десятого листопада з Магдебурга до Варшави повернувся Юзеф Пілсудський. Тимчасовий уряд передав йому всі свої повноваження, а наступного дня було проголошено незалежність Польщі. Після чого столицею було офіційно призначено Варшаву.
Фото: fotopolska.eu
Коментарі